You need to upgrade your
Flash Player










экстрим.net







Главная ИНФОРМАЦИЯ Новости Як мушкетери екстрім здобували

Як мушкетери екстрім здобували

Джамперська двіжуха розширила ареол своєї присутності. Вектор розширення — на південний південь, до моря і екстріму, тобто в столицю екстріму — Попівку. Мисля поїхати на Z-games виникла майже одночасно в двох головах функціонерів SWF — Ромчиковій і моїй. Для цього варто було вирішити кілька речей: 
— візи на фестиваль; 
— «колеса», які б із шумом і пилом доставили нас до цілі; 
— вільний час на все про все;
— проживання, харчування і теде.

В результаті Ромка намутив недорогий прокат — Mazda 323 1998 року народження. Я зміг заявити нас і влаштувати безкоштовні візи (ага-ага, вхід на фест коштував по 300 грн. з носа на мінуточку — як половина вартості квитка на RHCP). Неувязка виходила тільки з часом нашого перебування, адже фестиваль проходив з 22-го по 26-е, а ми могли потрапити на нього лише з 25-го. Ібо на День Незалежності в столиці проходив «Стрітфест» за участі джамперів. Але завдяки спритній машинці і нашим прагненням посидіти одним гузном на двох табуретках все вдалося!

Streetfest — 4ever the best
Півдня в нас пішло на те, щоб дочекатись «коліс». Але ніхто нічого не втратив, оскільки початок контесту на Хрещатику перенесли. Враховуючи неймовірну спеку того дня, ми добряче вхекались, поки дочекались стартів. Весь той час SWF розважали натовп амплітудними стрибками — асфальт, як не крути, дає більшу віддачу. І додає більше екстріму...
Змагання проходили в двох дисциплінах. Мені вдалося «світанутись» в кожній з них, в результаті здобув 3-є місце в стрибках на дальність і 1-е — по висотним стрибам. Повірте, висота 170 см не межа і мала бути моєю!!! Але втома далася взнаки. Я був більше здивований слабкою конкуренцією, ніж своїм невеликим результатом. В нагороду отримав сертифікат від Ringoo на 500 грн., пару банок Redbull в дорогу і пару копит (дуже доречно, бо мої якраз нафік порвались). Чек ми одразу ж отоварили в «Материку», взявши на дорожку тримач для Ромчикового НТС (який успішно здох по дорозі і нізащо потім не хотів врубатись), картку пам'яті і навушнички. 
По Києву весь час газував я, а одразу за КП кермо взяв до рук Ромка. Чувак молодець, веде акуратно і обережно. В той час я я їду більш агресивно і ризиково, особливо в обгонах. Хоча і не так, як ДжейКей ;) Хто їздив з ним в дальнобой, той знає, що 140 км/год з боксом на даху для президента SWF — розминочна швидкість. А ми їхали не більше 120. І навіть при таких розкладах тачка хавала не більше 6 л/100 км. Ось в цьому я бачу неймовірний плюс двигунів обсягом 1.4 л. Мінус хіба в тому, що під гору обороти падають як глина в унітаз.
За Миколаєвом нас застала прекрасна ніч. Ми одразу виробили мушкетерське правило: рішення завжди приймає одноголосно на 3-х. Це зіграло з нами злий жарт: наш третій учасник екіпажу (дружбан Романа Андрій) не захотів ночувати в придорожному мотелі, а тільки в наметі. А ми ж, блін, пітні після стрибків, вимагали більш ніжного ставлення… Місце під намет знайшли через 10 км — щойно траса попрощалась з Пд. Бугом. Виспались чудесно.
Вранці ми погнали на Євпаторію, де мали забрати ключі від квартири. А потім — в Новоозерне, місце нашої дислокації. Дуже веселили кримські інтерпретації російських назв населених пунктів. Вони їх переписують українськими літерами, інколи досить безграмотно. Одним словом, всього 835 км в один бік — і ми на берегах прекрасного оз. Донузлава, в 11 км від смт Попівки і Мирного.
Скинули шмотки, порулили в Попівку. Чекнулись, отримали візи і пішли на розвідку. Дещо розчарувала нас місцинка — надто багато піску і дуже мало місць для стрибків. Найкращі варіанти — це залізні навісні  платформи та дерев'яні лаштунки кафешок. Я також заліз на один з космічних будиночків на території пляжу і пострибав там. Шкода, що неконтрольованим рухом пальця Ромчик переключив камеру з режиму відео на режим фото. Тому всього один кадр і вийшов. Але загальної картини то не зіпсує — ми назнімали достатньо матеріалу. Наступного року буде більш концептуальний підхід (візьмемо 2 камери! щоб без лаж...).
Фестиваль порадував хорошою організацією: джамп-лінія для ВМХ, паркур-майданчик, скеледром, вейк-пул і слек-зона були постійними місцями двіжухи. Фінали на ВМХ під заводні коменти Педана порвали всім мозок, а драматичний фінал слеклайнерів розчулив би навіть  Годзілу.
Був і невеличкий облом. Виявилось, що 25 серпня було неформальне закриття фесту. А заявлене 26-е число — то вже офіційна дата згортання: демонтаж, дупльож, релакс. Із змагань в цей день була лише регата, на яку ми не потрапили чисто з принципу — нам треба було відпрацювати максимум локацій на самому фестивалі.
Ввечері 25-го був нереальний двіж. Party тривало до ранку, а ми витримали лише до 3-ї год. ночі. Опустився туман і я дуже переживав, щоб Ромчик не заблукав. Але все обійшлося, цілі і неушкоджені ми дістались додому і добре виспались. Вже о 9.30 були як огірки і хавали сніданок.

До речі, житло в Мирному виявилось таким же дешевим, як і в Новоозерному. Правда, там у нас була 2-х кімнатна хата, але для мушкетерів це не грає великої ролі. Отже, Z-games завершились, хай живуть Z-games-IV!!!
В нашому розпоряджені було ще 3-4 дні (адже тачку на прокат дають мінімум на 1 тиждень). І, звісно ж, оз. Донузлав, яке є відмінним спотом для початківців і аматорів кайтсерфінгу. В понеділок, не дивлячись на «кислий» прогноз, вітер таки засвистів! Тож з обіду Ромка не вилазив із своєї трапеції — навіть потриматись за планку не дав, гад! А ми валялись на пляжі, ловили останні теплі дні літа. Під завісу дня ще й влаштували полювання на загублений матрац.
Спочатку я побачив щось темне на воді, схоже на човен без веслувальника. Та коли поривом вітру предмет кілька разів перекинувся, сумнівів не залишилось — то матрац без матрацника! І всього на відстані якихось 100-150 м від берега. Я на пару з нашим третім мушкетером рванули за ним. Однак якщо біля берега хвильки були всього півметра заввишки, то на глибині вони вже сягали 1-1,5. Тобто видимість матраца просто пропала і ми втратили будь-які орієнтири, окрім берегової смуги. Поплававши ще трохи, ми повернули назад — це вже було питанням життя і наживки для крабів.
Ввечері ми з цього приводу бахнули текілки під свіжомаринований оселедець. Вечірка вдалась, я дивився на спеченого Андрія і кричав: «Рачок, покажи свій срачок!» Так у чувака виник новий нік. Ромку, для повноти  вражень, нарекли Рамою (ну бо в чувака реально накачана рама, блін!). А я залишився Граблями. 
У вівторок прийшов штормило. Ми валялись, попивали пивас на пляжі і рахували чайок. Вода похолоднішала, але не нижче за 18 градусів, так що купатись можна було. Кабздець настав в середу — температура в морі понижувалась кожні півгодини! І вже о 12 була навряд чи вищою за +10 — не те що купатись, стояти в ній було боляче для ніг!!! З криками «Хто не скупнеться, той 3,14дарас!» — як кинувся в хвилі, попередньо одягши маску і скинувши весь одяг. Ну бо нєфіг мочити шорти, коли такий дубак. Рама обмежився стрибками по піску, до яких згодом приєднались всі решту. Переміг Рама, скочивши майже 3 м.
Вітер трохи вщух і Рама попросив завезти його назад на спот. Із затягнутим дропаутом (чи як його там?) йому вдалось нормально покатосити на своєму 13-метровому змієві. А я відзняв невеличкий майстер-клас по розгортанню всієї цієї збруї. 
В ніч на четвер ми хутко зібрались, похавали і о 5 ранку вже гнали від Євпаторії в напрямку Києва. Назад я навмисне вибрав скорочений маршрут «аулами», тобто зрізаючи відрізок Євпаторія-Роздольне вздовж аераційних каналів. Візіком стверджував, що так вийде 811 км, що було доведено на практиці. Щоправда, для підвіски такий маршрут не дуже добрий, бо далеко не вся дорога мала асфальтове покриття. Ну і по часу виграти теж не вийшло. Хоча назад однозначно доїхали швидше — всього 11 год в дорозі, включно із двома перервами на перекус. Рама зацінив медовуху в «Кропиві» МихМиха Поплавського — ресторанчику поблизу Умані. Він стоїть якраз на перетині одеської і миколаївської трас. Ціни там, звичайно, завищені (борщик — 40 грн), але ж порції більші ніж у Києві.
Ітого: майже 2000 км на одометрі (за 5 днів накатали 200 км від Новоозерного до Попівки + трошки по Києву), нормальна заявка на Z-games (чекаємо звітів, нас знімали не лише на фото, але і на відео), розширення географії присутності джамперів по Україні (нас впізнавали!) і заряд бадьорості перед осіннім застоєм! )))
Дякую SWF, Z-games i друзям, які підтримали.

 



автор: grabli


« Предыдущие Следущие »


Коментариев (0):

+ Добавить комментарий





  МАГАЗИН

ICQ КОНСУЛЬТАНТ
455-805-490 (Андрей)

Объявляем набор в школу джамперов!
подробнее




  ГАЛЕРЕЯ


    © 2008-2009 «Jumpers.com.ua» Главная | Информация | Фото/Видео | Магазин | Партнеры | Контакты | Форум | Ссылки | Карта сайта    
В производстве всех моделей Jumpers применяются оригинальные патентованные материалы и технологии, обеспечивающие надежность и безопасность изделий.

** Jumpers.com.ua, его владелец и подрядчики не несут ответственность за получение травм серьезных увечий или смерти в результате халатного
обращения с Jumpers. Мы рекомендуем использовать специальную защиту: шлем, защиту запястий, локтевых и коленных суставов.**